Пропущений строк та інші процесуальні нюанси апеляцій — огляд судді ВС

У разі, коли стороною строк пропущений лише на кілька днів, треба наводити ґрунтовні мотиви, чому все ж таки немає підстав для його поновлення.

Про це сказала суддя Касаційного цивільного суду Суду Ольга Ступак під час лекції, присвяченій питанням застосування норм процесуального права.

Аналізуючи судову практику, вона звернула увагу на постанову КЦС від 21.04.2022 у справі № 522/4235/20. У цій справі апеляційний суд вважав, що строк на оскарження судового рішення пропущений на 3 дні, що стало підставою для відмови у відкритті провадження.

КЦС не погодився з таким висновком, оскільки повний текст рішення складено 26 травня, а заявник подав апеляційну скаргу 29 червня. У період із 26 червня (субота) до 28 червня (День Конституції України) були вихідні та святкові дні, а тому останній день подання апеляційної скарги — 29 червня (вівторок). Тож апеляційний суд не застосував ч. 3 ст.124 ЦПК (якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день).

А у справі № 522/24541/17 апеляційний суд відмовив у відкриті провадження через пропущений строк на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення. КЦС вказав, що апеляційний суд спочатку повинен був залишити апеляційну скаргу без руху та надати заявнику 10-денний строк для подання заяви про поновлення строку й наведення підстав для його поновлення.

Суддя звернула увагу, що у разі, коли апеляційну скаргу подала особа, яка не брала участі у справі, але чиї права та інтереси порушує оскаржуване рішення, апеляційний суд не може одразу відмовити у відкритті провадження. Спочатку треба відкрити провадження, після чого перевірити, чи дійсно оскаржуваним рішенням порушуються права та інтереси особи, і вже потім, якщо для цього є підстави, закрити провадження. Як приклад вона навела ухвалу ВП ВС від 7.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

У постанові КЦС від 1.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц розглянуто таке питання. Апеляційна скарга залишена без руху, особі вказано на необхідність сплатити судовий збір. Остання клопотала про звільнення від сплати судового збору. Апеляційний суд однією ухвалою відмовив у задоволенні клопотання та повернув апеляційну скаргу заявнику. «Це надмірний формалізм. Спочатку суд повинен вирішити клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору. Якщо відсутні підстави для задоволення клопотання, суд, відмовляючи в його задоволенні, повинен продовжити строк на усунення недоліків», — зауважила О.Ступак.

Також вона навела правову позицію, викладену в постанові ВП ВС від 23.02.2021 у справі №263/4637/18, в якій зазначено, що на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання про залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження та відкриття апеляційного провадження вирішує суд у складі колегії суддів.

Ще одна цікава процесуальна ситуація виникла у справі №639/4436/17. Апеляційний суд закрив, як він вважав, помилково відкрите апеляційне провадження, оскільки рішення, на яке подано скаргу, вже скасовано за скаргою іншої особи. Однак КЦС не погодився з цим, оскільки немає такої підстави для закриття провадження, як розгляд справи, що вже відбувся за апеляцією іншого учасника процесу.

Як зазначила доповідач, у такому випадку суд має розглянути справу за другою апеляційною скаргою відповідно до ст. 370 ЦПК і, якщо дійде іншого, ніж у першому рішенні, висновку, повинен скасувати попередню постанову апеляційного суду та ухвалити нову.

Джерело ЗіБ