семінар з питань спадкування

                                                          Семінар по спадковим питанням на 05 вересня 2013 року

            05.09.2013 року в приміщенні Оржицького районного суду Полтавської області суддею Грузман Тетяною Володимирівною було організовано та проведено семінар на тему «Визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування». Необхідність проведення даного семінару була викликана тим, що останнім часом до Оржицького районного суду надходять позови про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування з доказовою базою, яка не дає підстав для задоволення позовних вимог позивачів. З урахуванням того, що за кожною позовною заявою, що направлена до суду, стоять інтереси конкретної людини, то існують підстави для напрацювання  єдиної судової практики, яка буде притаманна нашому регіону, яка в основному повинна відповідати рекомендаціям Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Аналізуючи судові рішення, що містяться у єдиному реєстру судових рішень України, було звернуто увагу, що практика судів Полтавської області є різнобічною. Якщо наводити приклади, то Полтавський районний суд приймає рішення з урахуванням роз»яснень судів вищої ланки, Кременчуцький районний, Диканський райониий суди задовольняють позовні вимоги на підставі доказів, що не охоплюються відповідними роз»ясненнями. Щодо Оржицького районного суду, то у суді існує певна пауза по даній категорії справ, не лише по причині відсутністі доказів по даній категорії справ, а і по причині того, що якщо суд і прийме позитивне рішення, то воно на даний час не буде виконано по нижченаведеній причині.
            Для участі в семінарі були запрошені голови сільських рад району, представники юридичних відділів організацій, державні реєстратори, нотаріуси, адвокати.
           Для всіх присутніх було зрозумілим те, що рішення суду є обов»язковим до виконання на всій території України, що передбачено ст.124 Конституції України.Хоча всупереч даній нормі відповідно до наказу Міністерства юстиції України  від 02.04.2013  № 607/5 «Прозаходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб»  встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів  управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру. Реєстратору роз»яснено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. Відповідно Укрдержреєстр може прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про розгляд заяви після прийняття державним реєстратором рішення щодо заяви про державну реєстрацію, що прийнята раніше, рішення про відмову в державній реєстрації, таке рішення надсилається рекомендованим листом безпосередньо заявникові.  Іншими словами Укрдержреєстратору надано право по тим чи іншим причинам не виконувати рішення суду.
        Незалежно від такої незрозумілої позиції даної служби під зустрічі обговорено питання, що пов»язані  з реєстрацією права власності на нерухоме майно у порядку спадкування. Вказане питання є актуальним у тих випадках, коли нотаріус має перешкоди у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів.
        Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року Про нотаріат", від 23  червня 2005  року "Про міжнародне приватне право",  іншими законами,  а  також  прийнятими  відповідно  до  них  підзаконними нормативно-правовими актами.
      Крім норм цивільного кодексу України питання спадкування відображені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Аналізуючи вимоги листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» ( 44 стор. тексту) № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року висвітлили основні моменти на які слід звернути увагу при підготовці позову до суду по даній категорії справ.
1.    Чи являється особа, що звертається з позовом до суду спадкоємцем на нерухомість. Чи звернулась вказана особа до нотаріуса вчасно, тобто на протязі 6-ти місяців з моменту відкриття спадщини. Хто ще являється спадкоємцем тієї ж черги на спадкове майно. Чи заведена спадкова справа в нотаріальній конторі.
2.    З»ясувати чи звертався спадкоємець до нотаріальної контори з заявою про видачі свідоцтва про право на спадщину та чи існує постанова нотаріуса про відмову у видачі вказаного документа.
3.    Приподачі позову адвокатам слід користуватися нормами як цивільного кодексу УРСР так і цивільного кодексу України у редакції 2003 року з урахуванням положень п.5 Прикінцевих та перехідних положень цивільного кодексу України. Якщо спадщина відкрилась та була прийнята до 1.01.2004 року, то слід керуватися виключно нормами ст. 529-531 ЦК УРСР. У випадку, якщо спадщина відкрилась до 01.01.2004 року та не була прийнята спадкоємцями, то положеннями нового цивільного кодексу України.
4.    Якщо право власності на житловий будинок підтверджується належними правоустановлюючими документами, що були необхідними на час виникнення права власності на будівлі, то органи місцевого самоврядування повинні видати довідку про належність будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов»язаний прийняти таку довідку та видати свідоцтво про право на спадщину. ( п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Якщо нотаріус при наявності вказаних документів відмовив, оспорювати його рішення у судовому порядку.
5.    При подачі позову слід чітко з»ясувати чи набув спадкодавець права власності на об»єкти нерухомості.
6.    Якщо спадкодавець не набув права власності, то і спадкоємець не може його набути.
7.    Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги не підлягають до задоволення.
8.    Визнання права власності на нерухомість через суд є винятковим способом захисту прав і застосовується лише тоді коли у спадкоємця є перешкоди для вказаного. Надати докази на якій земельній ділянці здійснено забудову, тобто чи надавалась вона саме під забудову.
9.    З»ясувати чи отримував спадкодавець дозволи на спорудження будинку чи затверджено проект його забудови. З»ясувати дату завершення будівництва, оскільки цією датою визначається правовий режим нерухомості. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася  до набрання чинності цивільним кодексом України трьома підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Дані нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, хоча виникнення права власності на нерухомість не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Суд не повинен заміняти органи, які зобов’язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво всудовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з’ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
10.  У 1985-1988 роках сільськими радами ухвалювались рішення про оформлення права власності будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
11.    Період часу з 1966 року по 13 грудня 1995 року записи в по господарських книгах є актом органів влади, що підтверджують право власності.
12.    При подачі позову слід до суду направляти технічний паспорт на будинок.
13.    Є необхідним висновок спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних та протипожежних вимог.
14.    Необхідно суду надавати рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку.
15.    Якщо відсутній документ про відведення земельної ділянки під забудову, таке будівництво визнається самочинним та суди відмовляють у визнанні права власності на нього у порядку спадкування. Право власності за спадкоємцем може визнаватись лише при наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, виданого на ім»я спадкодавця або спадкоємця та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо це було необхідно на час завершення будівництва. По самочинно збудованих об»єктах слід визначати ступінь готовності об»єкта; вказані об»єкти повинні відповідати пожежним, санітарним, архітектурним нормам. Слід з»ясовувати чи зареєстрована дана нерухомість у погосподарській книзі; з»ясовуввати наявність акту прийомки в експлуатацію. Визнання права власності по самочинному будівництву не являється новоствореним майном. До 5 серпня 1992 року громадяни, що збудували будинок за умови  прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями могли отримати правоустанолюючий документ навіть якщо його споруджено самовільно. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
16.    Якщо земельну ділянку виділено під забудову та є дозвіл на таку забудову, але будинок не введено в експлуатацію, то таке будівництво є незавершеним. У такому випадку слід за спадкоємцями визнавати право на забудову з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на ім»я спадкоємця документів, що посвідчують право власності.        
17.    По колгоспним дворам, якщо будинок був проданий колгоспом, то слід надавати рішення зборів колгоспу про продаж будинку, документи про сплату його вартості та довідка про термін проживання спадкодавця в будинку.    
    Крім того, листом № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року  «  Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм   законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальнихсправ роз»яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – це  офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв’язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).
Статтею 12 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (спірний будинок збудовано у період з 1988 року до 1995 року, а 29 березня 1995 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок), визначено, що у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах.Таким чином, будівництво будинку на земельній ділянці, яка забудовнику не відводилась, не дає підстав для визнання за ним права власності на вже збудований будинок  (постанова від 16 травня 2012 р. № 6-42 цс 12).
Іншим листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляу цивільних та кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013    « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» судам роз»яснено.
       Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом.
При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), зокрема із правочинів.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає  деддержавній реєстрації з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на державній реєстрації з моменту такої реєстрації.  У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 331 ЦК). З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу).
      Суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.
     До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
     Враховуючи те, що ситуація із спадкуванням є актуальною для всіх регіонів, один із адвокатів запропонував вихід із ситуації, що склалась. Оскільки, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України) та згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Отже, якщо об’єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов’язки, а саме:
- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;
- право завершити будівництвом об’єкт (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник);
- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об’єкт;
- право одержати на своє ім’я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

       Іншим актуальним питанням є питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
     Суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.