Законодавець потурбувався про пришвидшення правосуддя, однак бліцвердикт отримати можуть не всі

Аби розвантажити суди, законодавець удосконалив наказне провадження в цивільному процесі. Проте скористатися перевагами можуть лише сторони, які правильно склали заяву та встановили місце перебування боржника. Про нововведення Цивільного процесуального кодексу йдеться в узагальненні практики Вишгородського районного суду Київської області.

Причини відмови

Узагальнення проведено з метою дослідження практики застосування положень розд.ІІ «Наказне провадження» ЦПК після набрання чинності законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII. Документ охоплює період із 3.10.2017 до І кварталу 2018 р.

За приписами ч.1 ст.160 та ст.161 ЦПК, судовий наказ є особливою формою рішення, що видається за результатами розгляду вимог. Зокрема, ідеться про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягнення заборгованості в оплаті житлово-комунальних чи телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення тощо.

Автори дослідження встановили, що суд ураховував приписи пп.9, 11 ч.1 розд.ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК, згідно з якими заяви, за котрими відкрито провадження до 15.12.2017 (дата набрання чинності ЦПК в редакції від 3.10.2017), підлягали розгляду за правилами ЦПК від 3.10.2017. Крім того, при наявності в провадженні заяв про видачу наказу, які були подані до 15.12.2017 та в яких не відкрито провадження до 15.12.2017, розгляд останніх проводився також за правилами ЦПК в редакції від 3.10.2017.

За приписами ч.1 ст.165 ЦПК, суд відмовляє у видачі наказу в разі подання заяви з порушеннями вимог ст.163 кодексу. Так, відмова настає в разі подання заяви особою, яка не має процесуальної дієздатності, заяви, не підписаної або підписаної особою, котра не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Також суд відмовляє в разі заявлення вимоги, яка не відповідає приписам ст.161 ЦПК.

Відмова також можлива за наявності обставин, передбачених у ч.1 ст.186 ЦПК, а також, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, установлену законом для такої вимоги, або строк, установлений для пред’явлення позову за такою вимогою. Суд відмовляє у видачі, коли наявний раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати новий наказ тощо.

Звернено увагу на проблематику невідповідності заяв про видачу наказу вимогам стст.165, 186 ЦПК. Так, відмови у видачі мали місце з причин недотримання вимог щодо форми та змісту таких заяв, викладених у ст.163 ЦПК. 

Форми та зміст заяв за ЦПК від 3.10.2017 доповнені новими вимогами про зазначення:

• для юридичної особи — ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для заявника та боржника);

• для фізичних осіб — реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта, що стосується виключно громадян України;

• офіційних електронних адрес та інших даних, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

• переліку доказів (з їх долученням), якими заявник обґрунтовує обставини, на які посилається.

Крім того, ч.3 ст.163 ЦПК від 3.10.2017 доповнено переліком додатків до заяв про видачу судового наказу.

З огляду на вказані приписи закону 13% заяв було повернуто у зв’язку з недотриманням вказаних вимог. У 8% випадків причиною відмови у видачі судових наказів слугувала відсутність переліку доказів, на які посилалися заявники.

Фактичні обставини

Згідно з пп.3 та 4 ч.3 ст.163 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до пп.1 та 8 ч.1 ст.165 ЦПК суддя відмовляє у видачі наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 кодексу або якщо з поданої заяви не вбачається виникнення чи порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву.

Із цього приводу роз’яснено положення пп.9 та 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 за №14. Там ідеться про обов’язок фактичного надання послуг. Так, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне їх надання та отримання.

На порушення вказаних вимог закону, у 8% заяв не вбачалося виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявниками подавалися 

заяви про видачу наказу. З причин неправильного найменування суду, незазначення ідентифікаційного коду юрособи в ЄДРПОУ, офіційних електронних адрес, інших даних та невказування ім’я (прізвища, ім’я, по батькові) представника заявника, його місця проживання або місцезнаходження 6% заяв також підлягали відмові у видачі. Крім того, виявлено єдиний випадок відмови у видачі судового наказу з причин відсутності ідентифікаційного номера фізособи- боржника/серії, номера паспорта та офіційних електронних адрес.

Загалом установлено 38% випадків такої невідповідності.

Запити та підсудність

Після отримання судом заяв про видачу наказу, де відповідачами виступали фізособи, стосовно останніх направлялися запити до адресно-довідкового підрозділу УДМС для підтвердження місця реєстрації боржників. У разі надходження заяв, де боржниками виступали юридичні особи, або фізичні особи — підприємці, суд перевіряв зазначене в заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

У ч.9 ст.165 ЦПК передбачено: якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання (перебування) фізособи-боржника, суд відмовляє у видачі наказу. Відмовою у видачі наказів слугували також обставини, визначені в ч.9 ст.165 ЦПК, тобто відповіді адресно-довідкового підрозділу УДМС, згідно з якими боржники не значилися за адресами, вказаними в заявах.

За п.4 ч.1 ст.165 ЦПК, суддя відмовляє у видачі наказу за наявності обставин, передбачених у ч.1 ст.186 кодексу.

У п.6 ч.1 ст.186 ЦПК йдеться, зокрема, про те, що суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо настала смерть фізособи. Із цієї причини 13% заяв підлягали відмові у видачі судового наказу. При постановленні таких ухвал суд роз’яснював заявникам неможливість повторного звернення з такою самою заявою з підстав, передбачених у ч.2 ст.166 ЦПК.

Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження юрособи або фізособи-підприємця буде встановлено, що заява про видачу наказу не підсудна цьому суду, він не пізніше ніж через 10 днів із дня її надходження постановляє ухвалу про передання заяви разом з доданими до неї документами за підсудністю. З урахуванням указаної норми встановлено, що за вказаний період 13% заяв передано до інших судів.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЦПК підсудність справи, в якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Установлено єдиний випадок звернення до суду з порушенням правил підсудності, у зв’язку із чим відмовлено у видачі наказу.

Беручи до уваги випадки невідповідності поданих заяв про видачу наказу вимогам, передбаченим у ст.163 ЦПК, вбачається, що суд при відмові у видачі враховував зміни, внесені до ЦПК. Крім того, враховувалися зміни щодо строків направлення та отримання відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Київській області інформації про місце перебування боржника. Додатково враховувались і строки для постановлення таких ухвал.

З резолютивних частин ухвал про відмову у видачі наказу прослідковується практика роз’яснення судом заявникам неможливості повторного звернення з ідентичною заявою у випадках, визначених у ч.2 ст.166 ЦПК, строків вступу в законну силу ухвал про відмову у видачі судового наказу, роз’яснень щодо відсутності перешкод у повторному зверненні до суду після усунення недоліків. Крім того, заявникам роз’яснювалися причин неповернення сум сплаченого судового збору при відмові у видачі судового наказу згідно з приписами ч.2 ст.164 ЦПК.

Додатково встановлено, що за вказаний період жодна ухвала про відмову у видачі наказу не оскаржена заявниками до суду апеляційної інстанції, з чого вбачається згода з прийнятими рішеннями. Отже, такі ухвали набрали законної сили.

Без розгляду по суті

У ч.1 ст.167 ЦПК встановлено порядок та строки розгляду заяв про видачу наказу, за якою видача здійснюється протягом 5 днів з дня надходження заяви. Якщо боржником у заяві вказана фізособа, яка не має статусу підприємця, — протягом 5 днів із дня отримання судом у порядку, передбаченому в чч.5, 6 ст.165 кодексу, інформації про зареєстроване місце проживання боржника. Розгляд проводиться без судового засідання й повідомлення заявника та боржника.

При направленні запиту щодо реєстрації місця проживання боржника з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Київській області відповідно до строків, передбачених у ч.6 ст.165 ЦПК, паралельно підлягали направленню й електронні запити до Державної фіскальної служби. Мета полягала в належному оформленні виконавчого документа та дотриманні вимог закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII та ЦПК.

Запити містили прохання про повідомлення реєстраційного номера облікової картки платника податків фізособи.

При встановлені відповідності поданих заяв вимогам ЦПК суд відкривав наказне провадження. З показників постановлення ухвал про відкриття провадження вбачається практика видачі наказів у той же день, коли провадження було відкрито.

Видаючи судові накази на виконання оновлених приписів п.7 ч.1 ст.168 ЦПК від 3.10.2017, суд повідомляв сторони про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу не підлягає розгляду обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Видача без відклику 

З аналізу виданих судових наказів убачається єдина практика застосування положень ч.1 ст.168 ЦПК щодо змісту наказу.

Обсяг інформації, що має міститись у наказі, визначений у кодексі. Крім того, судові накази містять: дату надходження; повне найменування установи, підприємства, організації, в якому судовий наказ був на виконанні; загальну суму, відраховану за судовим наказом; дату повернення судового наказу до ВДВС чи стягувачеві; підстави повернення судового наказу; підпис керівника установи, підприємства, організації (з відбитком печатки); примітки; інші відмітки.

На виконання приписів ч.3 ст.168 ЦПК прослідковується практика надсилання судом боржнику копії судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу наказу та додатками до неї не пізніше наступного дня після винесення наказу.

За ч.5 ст.272 ЦПК, учасникам справи, які не були присутні на судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення в повному обсязі в електронній формі у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

За приписами ч.6 ст.272 ЦПК, днем вручення судового наказу є день:

• вручення рішення під розписку;

• отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

• проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

• проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

• проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Після вступу в законну силу судового наказу відповідно до норм ст.169 ЦПК другий примірник надсилався рекомендованим листом із повідомленням про вручення стягувачу. У деяких випадках документ видавався під розписку заявнику або законному представнику за наявності та підтвердження повноважень на його отримання.

Установлено, що правом на відклик (ч.5 ст.163 ЦПК) заявники не користувались.

Заява про скасування

У ч.1 ст.170 ЦПК встановлено, що боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі наказу відповідно до пп.4, 5 ч.1 ст.161 кодексу. Заява про скасування наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Додатково в ч.2 ст.170 ЦПК встановлено форму та зміст такої заяви.

За вказаний період суд розглянув дві заяви про скасування судового наказу.

Застосовувалися норми ч.3 ст.171 ЦПК, за якою суд, не пізніше як через 2 дні після її подання постановляв ухвалу про скасування наказу та роз’яснював заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

При розгляді заяв про скасування наказу суд установлював, що між сторонами виник спір стосовно надання й отримання житлово-комунальних послуг на час подання такої заяви, у зв’язку із чим судові накази підлягали скасуванню.

Установлено проблематику невідповідності поданих заяв вимогам стст.165, 186 ЦПК. Жодна з таких ухвал не була оскаржена до апеляційної інстанції, із чого вбачається згода заявників із прийнятими рішеннями.

У випадках подачі заяв про скасування наказу та в результаті скасування відповідних наказів за заявами учасників справ суд під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі наказу не розглядав питання щодо обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті.

Додатково встановлено, що зміни до розд.ІІ ЦПК від 3.10.2017 привнесли позитивний досвід, який полягає в пришвидшені розгляду заяв з урахуванням нововведень, зокрема чч.2, 8 ст.165, ч.1 ст.167, ч.6 ст.170 кодексу. Крім того, виявлено позитивний вплив на строки розгляду заяв про видачу судового наказу та пришвидшення його отримання за відповідності таких заяв вимогам стст.161—163 ЦПК.

Джерело : ЗіБ