Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
16 жовтня 2019 р. м.Київ №591/5029/18
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ІВАНЕНКА І.В.,
суддів: АНІСІМОВА Г.М., БУЛЕЙКО О.Л. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Зарічного
районного суду м.Сум від 28.12.2018 та ухвалу Сумського апеляційного суду від 4.06.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016200440001266, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, який мешкає заАдресою 1, раніше неодноразово судимого, останній раз — 7.12.2011 Євпаторійським міським судом АР Крим за чч.2, 3 ст.185, ч.1 ст.70 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки і 6 місяців, у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені обставини
Вироком Зарічного райсуду від 28.12.2018 Особу 1засуджено за ч.5 ст.27 ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
Зараховано Особі 1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення з 19.01.2018 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду Особу 1 визнано винним та
районного суду м.Сум від 28.12.2018 та ухвалу Сумського апеляційного суду від 4.06.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016200440001266, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, який мешкає заАдресою 1, раніше неодноразово судимого, останній раз — 7.12.2011 Євпаторійським міським судом АР Крим за чч.2, 3 ст.185, ч.1 ст.70 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки і 6 місяців, у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені обставини
Вироком Зарічного райсуду від 28.12.2018 Особу 1засуджено за ч.5 ст.27 ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
Зараховано Особі 1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення з 19.01.2018 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду Особу 1 визнано винним та
засуджено за те, що він 22.02.2016, приблизно о 14:00, за попередньою змовою з Особою 2, перебуваючи в приміщенні ТОВ «Український північно-східний інститут прикладної та клінічної медицини», що на просп. Михайла Лушпи, 54 в м.Сума, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, користуючись відсутністю сторонніх осіб, підійшов до дверей кабінету головного лікаря, після чого Особа 2, відчинивши ключем, що перебував у замку, двері кабінету, проник усередину, а Особа 1 залишився стояти в коридорі поблизу дверей, створюючи умови для скоєння Особою 2 злочину. Через деякий часОсоба 2 визирнув з кабінету й почав передаватиОсобі 1 викрадені речі, загальна вартість яких становить 1970 грн. Після цього Особа 1 та Особа 2 з викраденими речами вийшли з медичного закладу й розпорядилися ними на власний розсуд.
Ухвалою САС від 4.06.2019 апеляційну скаргу засудженого Особи 1 залишено без задоволення, а вирок Зарічного райсуду від 28.12.2018 — без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв’язку з
істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в мотивувальній частині своїх рішень зазначають, що Особа 1 скоїв злочин, передбачений ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК, за попередньою змовою з Особою 2, обвинувальний акт щодо якого направлений до Зарічного райсуду. Однак, як зазначає прокурор у своїй скарзі, матеріали щодо Особи 2 виділено в окреме провадження, йому висунуто обвинувачення за епізодом крадіжки майна ТОВ «Український північно-східний інститут прикладної та клінічної медицини», справа передана до суду, але на момент постановлення судом вироку щодо Особи 1остаточне рішення у справі щодо Особи 2 ухвалене не було. Тому суд, зазначаючи у вироку щодо Особи 1 про скоєння ним злочину за попередньою змовою зОсобою 2, порушив конституційні права останнього, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Указує на те, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та не виправив вироку районного суду, а тому просить судові рішення змінити й виключити з їх мотивувальних частин
посилання судів на Особу 2.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з’явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч.2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість Особи 1 у скоєнні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діяння за ч.5 ст.27 ч.3 ст.185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються <…>.
Згідно зі ст.2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого
розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За вимогами ч.1 ст.7 КПК, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст.17 КПК передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч.5 ст.17 КПК).
Згідно з вимогами ч.1 ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
При цьому суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої обвинувачення не висувалось чи матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням Особи 1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.185 КК, в мотивувальній частині зазначив, що вказаний злочин він скоїв за попередньою змовою зОсобою 2, матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження.
Однак обвинувачення Особи 2 у кримінальному
провадженні щодо Особи 1 не висувалося, судове провадження щодо нього не здійснювалося. Висновок суду щодо Особи 1 про вчинені крадіжки у співучасті з Особою 2 фактично є констатацією винуватості останнього у цьому кримінальному правопорушенні. Але це суперечить передбаченим ст.7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження, на допущені місцевим судом порушення уваги не звернув. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок і ухвала — зміні.
Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Зарічного районного суду м.Сум від 28.12.2018 та ухвалу Сумського апеляційного суду від 4.06.2019 щодо Особи 1 змінити.
Виключити з мотивувальних частин зазначених судових рішень посилання судів на Особу 2.
Вважати, що Особа 1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК, за попередньою змовою «з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Джерело ЗіБ
_03_03.png)
